Матеріали про книжки Іванни Стеф’юк

Гарна і цікава збірка коротеньких есе «Місце сили» про традиції і вірування, вона, як пазл складається в одне велике місце сили української культури.

Цікавинка, яку нагадала книга. Був період в житті, коли багато знайомих і друзів навколо одружувалися і запрошували на весілля. Це, звичайно, були не традиційні весілля, але деякі елементи збереглися. Наприклад, перевдягання/повне перевтілення на другий чи третій день весілля. Цікаво, що в японському весіллі теж є такий елемент, дуже формальний, про який ніхто не задумується. Під час весілля подружжя зазвичай перевдягаються з біло-чорного західного вбрання у традиційне японське. Як то кажуть, чужого навчайтесь і свого не цурайтесь.

Це, насправді, є скрізь у повсякденній і не тільки культурі Японії: звертаючись до культур інших країн і позичаючи їхні елементи, ніколи не забуваються і зберігаються своя культура і традиції. Вони переплітаються і створюють щось нове, але залишається зв’язок із корінням, як велике дерево життя, яке маючи коріння, пускає нові гілки, листя, квіти, плоди, на них там птахи злітаються.

Дуже класно, що останнім часом і в Україні є тенденція згадати своє коріння і зберегти це українське дерево життя від втрати коріння. Дуже вдячна авторці збірки Іванні Стеф’юк, така робота надихає і допомагає згадати, помітити, задуматися і зрозуміти. Однозначно рекомендую всім українцям.