Степан Процюк народився 1964 року. Закінчив Івано-Франківський педагогічний інститут й аспірантуру Інституту літератури НАН України. У дев’яностих роках був учасником літературного угруповання «Нова дегенерація».
На початку нового тисячоліття дебютував як романіст із культовим твором «Інфекція». Далі з’являються романи «Жертвопринесення», «Тотем», «Руйнування ляльки», «Під крилами великої Матері», «Травам не можна помирати»; збірки есе «Канатохідці», «Аналіз крові»; повісті для підлітків та біографічна трилогія про українських класиків – Стефаника, Винниченка, Тесленка.
Загалом із-під його пера вийшло 30 книг накладом понад 100 000 примірників, за що Степан Процюк удостоєний відзнаки «Золотий письменник України».
Належить до українського відділення міжнародного ПЕН-клубу.
Іван Монолатій 
Степан Ленкавський 
Ірина Голодюк 
Роман Киселюк 
Василь Карп'юк 
Тарас Прохасько 
Христина Козловська 
Гнат Хоткевич